Gloomy day and gloomy mood... Love the clouds #174

It's hard to write. Words get stuck at the tips of the fingers. I don't want to write, but to shout.
You probably know that on the night of June 6, the dam of the Kakhovskaya HPP was blown up in the south of Ukraine. Because of this, kilometers of land were flooded. People live on the roofs of houses, and animals die without the strength to swim or break free from their cages. Who did it? russia. For what? There is no answer to this question. Unfortunately, people in the occupied territories are even forbidden to evacuate. This world has finally lost its mind... No, this is not the end, it is only the beginning. We can overcome the monster only together. As long as the world is silent, the monster grows and gains strength.

Важко писати. Слова застрягають на кінчиках пальців. Хочеться не писати, а кричати.
Мабуть ви знаєте, що в ніч на 6 червня на півдні України була підірвана дамба Каховської ГЕС. Через це кілометри суші затоплено. Люди живуть на дахах будинків, а тварини гинуть, не маючи сили плисти або звільнитися з кліток. Хто це зробив? Росія. Для чого? На це питання відповіді нема. На жаль людям на окупованих територіях навіть забороняють евакуацію. Цей світ остаточно з'їхав з глузду... Ні, це не кінець,це лише початок. Подолати монстра можна лише разом. Доки світ мовчить, доти монстр росте і набирає сили.

In search of peace, I went for a short walk. The world hung in wait for the rain. The rain in my village is always the latest due to the protection of the hills. I thought that somewhere there people and animals are swimming in boats or on the tops of houses, and here the land is completely dry. The garden and fields need moisture...

I love watching the sky on days like this. This gloom has its own beauty! I have already forgotten what such a cloudy sky looks like. Recently, we have had constant sunshine.
I watched how the gray clouds slowly drifted somewhere. The sun was setting, leaving an orange trail in the sky. Catching clouds through tall grass is calming.
I was returning back already in complete darkness. This is not an easy quest! And here are the first drops of rain...

У пошуках спокою пішла трішки прогулятись. Світ завис в очікуванні дощу. Дощ у моєму селі завжди падає найпізніше... Може через захист пагорбів. Я подумала, що десь там люди і звірі плавають у човнах чи на вершечках домів, а в нас тут земля повністю висохла. Город потребує вологи...
Мені подобається спостерігати за небом у такі дні. Ця похмурість має свою красу! Я вже забула, як виглядає таке насуплене небо. Останнім часом у нас постійно було сонячно.
Я спостерігала як сірі хмари неспішно кудись пливли. Десь заходило сонце,лишаючи оранжевий слід на небі. Ловити хмари крізь височезну траву - це заспокоює.
Назад поверталась вже в повній темряві. Це непростий квест! А ось і перші краплі дощу...