Привіт усім. Змушена писати про те, що мене вразило за останні дні. А саме. Вбивство Ірини Фаріон. Вчора я ходила на місце цієї трагедії, а вечором я ходила на панахиду в гарнізонний храм Петра і Павла у Львові. Сьогодні я проводжаю в останню путь шановну Ірину Дмитрівну. Саме в ці хвилини траурна процесія йде на місце поховання.
Першим пунктом, я для себе позначила місце вбивства. Я пішла на вулицю Масарика 3, тому що ЗМІ розповсюдили адресу, де відбулося вбивство. Дорогою я придбала квіти і я йшла з ними. Люди, які мене оглядали і оцінювали мали вигляд, наче вони знають куди я йду. Я впевнено йшла по навігатору, коли мене перестріла бабуся. Вона розгублено спитала мене, чи я знаю куди йти на місце покладання квітів. Я не знала точного місця, але ми пішли в правильному напрямку з панею Наталею.
На місці покладання квітів, біля під'їзду номер три стояли люди, які також сюди прийшли пом'янути професора, доцента, літературознавця, сильну жінку і правозахисницю української мови Ірину Фаріон. На землі лежали квіти, записки людей з подякою з Харкова, з Києва, горіли лампадки зі свічками.
Вчора вечором я з Максимом пішли в центр міста, щоб попрощатися з пані Іриною, помолитися і помовчати...
Багато зібралося людей. Але мені здавалося, що в місті живуть два світи. Один в скорботі, інший і далі продовжував своє життя. Люди, які заходили до церкви робили фото і відео, власні селфі. Чому вони перетворювали похорон на шоу. Родина померлої категорично відмовляла фотографувати мертве тіло. Вони усім говорили:
"Для чого це вам?"
Ще кілька днів тому я придбала чорну сукню. І дорогою додому подумала, що нащо мені ще одна чорна сукня і куди я маю тепер в ній піти. І ось вечором оголосили ЗМІ про смерть Ірини Дмитрівни. Це все так риторично для нас, щоб донести свою думку пані Ірина все зробила, що було в її силах.Тепер вона спочиватиме на небесах, дивлячись як ми живемо і пропагуємо українську мову і літературу.
В мене з сином взагалі не було можливості потрапити в середину церкви. Тому ми пішли з іншої сторони церкви, обійшли основну масу людей.
І ми пішли в ті двері, де люди виходили з церкви. Я зайшла і дуже переживала як ми зможемо пройти ближче, щоб віддати останню шану славетній жінці України.
І Максим взяв мене за руку і повів у вирій людей. Мені це було важливо зробити. Своєю правою рукою я доторкнулася до її труни, а очима подивитися на пані Фаріон. Вона посміхалася. Я цей момент ніколи не забуду.
"Прощавайте, пані Ірино."
Раніше, слухаючи навчальні прямі ефіри з української мови і літератури пані Ірини Фаріон, я збагнула таку істину, що ми цінуємо і ідеалізуємо лише тих великих українських особистостей, які померли, яких вже нема з нами.
"На все Божа воля, і нам потрібна боротьба"- казала Ірина Фаріон своїй доньці.
Сьогодні день похорону. Я думаю, що душа пані Ірини десь там посеред душ інших мучеників України. Так, мені важко прийняти це. Але я передивляюся численні інтерв'ю і відео з Іриною Фаріон і повністю з нею погоджуюся. Саме вона викладала на своєму ютюб каналі безкоштовні лекції з української мови. Кожен нас може вільно увімкнути і наблизитися до вивчення рідної мови. Саме Ірина Фаріон відкрила для нас невідомі факти про великих українців. Хто ще буде до нас звертатися як "Шановне панство" у своїх цікавих і неординарних лекціях.
І так символічно, що в той фатальний вечір пані Ірина збиралася на відпочинок з своєю донькою і двома внуками на море. І так , що тепер вона буде вічно спочивати на кладовищі.
Тисячі людей зібралися сьогодні на личаківському цвинтарі.
Вздовж вулиць люди йдучи виголошували гасло:
"МОВА МАЄ ЗНАЧЕННЯ!"
Герої України якраз вмирають, але пам'ять про них жива.
Поліція продовжує пошуки вбивці. І я думаю, що вбивця довгий час слідкував за місцевістю, де проживала мовознавиця. В той день він побачив свою жертву з валізою біля під'їзду і саме це спровокувало його на рішучість. Кат використав свій шанс і тепер мусить бути покараний.
Дивна поведінка влади, що на похороні не було ані міського голови, ані представника влади. Хоча їхня присутність була б цинічною.
Вічна пам'ять Ірині Фаріон. Дякую вам за вашу працю, за вашу щирість, безкорисність і любов до рідної мови і України.