Today my gaze is directed into the distance. August fields and incredibly beautiful clouds call me for a walk. Sometimes I catch details from this landscape. Wild flowers, a field of sunflowers, geese that cry to me... I rarely walk down this street, where people live just at one house.
The sun is slowly rolling down, illuminating the sky in a new way every moment. And I go forward... First through the field, and then along the edge of the forest. Everything is familiar to me and everything is new. I love this land even more since the war started. I wish summer would never end. Although autumn is also beautiful here.
This year I don't feel the change of seasons so acutely, because in my heart there is a constant pain for my Ukraine. Yes, it is dulled by some small joys or such walks. But the main desire of each of us is the end of this war and, of course, victory.
Сьогодні мій погляд звернений у далеч. Серпневі поля і неймовірно красиві хмари кличуть на прогулянку. Але часом я вихоплюю і деталі з цього пейзажу. Дикі квіти, поле з соняшниками, гуси, що насварили на мене... Я рідко ходжу цією вулицею, де люди мешкають лтшеив одній хаті.
Сонце помало котиться до низу, щомиті по-новому освітлюючи небо. І я йду вперед... Спочатку полем, а потім по краєчку лісу. Все мені рідне і все нове. Я ще більше люблю цю землю відколи почалася війна. Мені хочеться, щоб літо ніколи не закінчувалося. Хоча й осінь тут буває прекрасна.
Та цьогоріч на так гостро відчуваю зміну пір року, адже у серці постійний біль за мою Україну. Так, його притлумлюють якісь дрібні радощі або ось такі прогулянки. Але головне бажання кожного з нас це закінчення цієї війни і звісно що перемога.
For the best experience view this post on Liketu