Якось сьогодні пропустила всі моменти передсвяткових приготувань і жодної світлини не зроблено.
Стала шукати в архівах: а там тільки одне відео нашого різдва. У 2020 році донька організувала нам колядників, та непростих, а ватагу своїх найкращих друзів-митців! Радості моєї старенької мами не передати: для неї це була справжня казка.
І - все... Ніяких своїх різдвяних світлин за останніх років 10 я не знайшла.
Нічого дивного, задумалась я. Адже виросла при СРСРі. Ніяких релігійних свят в часи дитинства я не знала. Крім, мабуть, паски (саме так на Тернопільщині називали Великдень). Бо на паску моя бабця завжди ходила до церкви. З кошиком смакоти. І я рано-вранці завжди чекала її приходу. Та святого сніданку, коли наповнення кошика ставало доступним для поїдання. 😁
Бабця ото тільки на паску і ходила до церкви. Єдиний раз на рік. Бо боялася за свого чоловіка і сина, щоб їх не притягнули до виховних партійних зборів на роботі. Та, не дай боже, щоб не вигнали з партії, і слідом - з роботи. Отакі були часи...☹️
А про різдво у дитинтстві я знала наступне: на різдво ріжуть кабана! 😁 Більше того: я думала, що саме через це так назвали свято!!!🤣 Бо для мене 'різати кабана' було сигналом 'втекти на весь день з дому'. Не могла переносити цю процедуру, ніколи. Ні малою, ні великою.
А свининку і сало люблю! 😂
Ось таке моє Різдво: незрозуміле, далеке, але наготувати страв - це можна. А тепер ще й люблю це свято за те, що дуже часто з'їжджаються до батьків діти. І ми із братом завжди старалися приїхати у рідний дім на Різдво. А тепер наші діти старалися... але росіянці не дали нам продовжувати зустрічатися. Ця війна зробила свята - сумними, сім'ї - розбитими, і тільки жага перемоги об'єднує всіх та дає сил.
Тому сьогодні я зафіксувала у цифрі світлини ранку Різдва. Як завжди, - у лісі. Як завжди...
Христос народився! 💛💙
